Четвертий рік Вероніки

Продовжую уже традицію:) Про перший рік можна прочитати тут, а про третій тут. Про другий не вдалося написати, бо я дописувала дисер!

Четвертий рік показав, що дитина до трьох років і дитина після трьох – то дві великі різниці! Якби мені хтось сказав, що той крикливий комочок буде абсолютно адекватною людиною через якихось там три роки, я б не повірила, бо здавалося, що кричати вона буде вічно, що з рук вона не злізе ніколи, що цей хаос і недосип – назавжди. Та хаос, може, і назавжди, але з рук таки дитя злізе і кричати перестане (лише кризу трьох років треба пережити:)

Отже, три роки ми святкували з чудовим тортом з її тодішнім улюбленцем – Улофом!

_dsc0474

Потім ми святкували, звісно, Різдво!

_dsc0519

У січні ми полетіли на Мадейру. Для малої море – це Чудо! І ми стараємося їй його дарувати наскільки можемо. Вона такий моржисько, що купалася в океані тоді, коли я туди навіть зайти боялася. Взагалі про нашу Мадейру можна почитати ось тут. Я її дуже всім рекомендую, там фнтастично!

Не буду розписувати місяць за місяцем, краще просто покажу наші будні, з музеями, малюванням, спортом, на який Вероніка уже ось рік ходить і дуже любить, кав’ярнями і усім-усім, що ми усі троє любимо!

У липні у нас була Барселона! Це було просто неймовірно. Я дуже шкодую, що не зробила окремий пост про Барсу. Вероніка була у захваті від усього: ми їй дозволяли їсти морозиво, скільки вона захоче, у нас там були улюблені кіоски з морозивом, де нас уже впізнавали. Ми також відкрили для себе кілька ресторанчиків, де постійно їли і там Вероніку знали власники і дарували свої найкращі страви!

Також до нас приїздила хресна Вероніки і дідусь!

Щоразу у відрядження Вероніка дає нам якусь свою іграшку, щоб ми не скучали! Мені дає “вовка” і завжди питає, чи я з ним спала і чи не сумувала:)

img_2177

А ще Вероніка – моя найкраща подруга для бібліотек!

img_4642

У вересні ми поїхали у Львів. І у нас був Форум разом! А ще до нас туди приїхала вся родина – мій брат з сім’єю і дідусь (мій тато).

Вероніка продовжує абсолютно фантастично малювати. Розповідає нам казки, пише свої книжки. У неї неймовірне почуття гумору, вона придумує каламбури, так що я не можу повірити, що цій дитині буде всього чотири роки. Щось я встигаю записувати, але, звісно, не все, та це не головне, головне, що кожен наш день разом – це подарунок! Вероніка – найцікавіша людина у світі. Це щастя мати дітей. Найвищий привілей – розділяти з кимось життя у найінтимніших деталях. Вона виховує нас більше, мабуть, ніж ми її. Це Чудо!

Щастя, Тобі, Верончик! Завжди смійся нестримно!

img_2147

#veronica_speaking

– Мама, нам треба вольво!
– А чим тебе ауді не влаштовує?
– Мама, машина – це вольво! Нам треба вольво!
– Ну, ок! Скажи татові, я ж взагалі не по машинам.
– Тато, мама хоче вольво і вольво має бути чорне! Ти зрозумів?

– Вероніка, що ти хочеш на Різдво?
– Діда мороза! Але не справжнього, а просто діда! Нашого діда!

Мама, це Лінда (лялька). Вона з шведської Африки.
Думаю, о Боже! Колонізатори в нашому домі!
А потім дитя продовжує щось і каже: “шведська Англія”, і я заспокоююся і думаю: не колонізатори, а експансіоністи- оптимісти, дитя просто думає, що все її:))

“Мама, а ти знала, що коні і єдинороги їдять траву?”

Мама, а чого ти дерево обіймаєш? Це ж не іграшка! Не обіймай! Ідемо додому і будеш мене обіймати!

– Мама, а чому цей поїзд не їде? – Він відпочиває.
– А чому він відпочиває? Він що дитина? Він же дорослий! Нащо йому відпочивати?

– Мама, а що ти будеш робити у відрядженні?
– Учити студентів.
– Хто це?
– Це діти, але старші за тебе.
– Ага! Ти будеш їх учити читати і писати!

Я: Нарешті я подивлюся Гру престолів!
Вероніка: Ні, мам, сьогодні футбол!

– мама, я так люблю твої зелені очі.
– дякую! Це так приємно чути!
– так, як у жабки…

Перебираю фотки, Вероніка дивиться на цю і каже:
– Мама, ти тут ти, але не ти!
– Як це? А що відрізняється в мені зараз і в тому, що ти бачиш на картинці? (думаю, зараз скаже 10 кг різниці, мамо!!!) Але вона бере мене за щоки і так впевнено видає: Тут ти щаслива, а на картинці просто робиш так (і робить чіііз).

– Вероніка, не їш тісто! – кажу я, поїдаючи те саме тісто.
– Але ти ж їси, і я хочу!
– Вероніка, мамі вже все можна! Ти ж не хочеш бути, як мама.
– Я хочу бути, як мама!!!! Аааа!!!
А потім одразу питання на засипку: а де це ми з татом?

Мама, я твій єдиноріг!
(Ну, звісно, хто ж іще:)

“Мамурчик, ти така фантастична!”

 

 

 

 

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s