Мій 2015

Завершується 2015, дуже насичений і такий різний для мене рік. У ньому було стільки і хорошого і не дуже, що важко сказати про цей рік щось одне, щоб його охарактеризувати точно. Найкраще, мабуть, було б назвати його “строкатим”, бо він складався зі стількох клаптиків, що якби з них зробити килим, то це був би найбагатший і найкрасивіший килим, який собі можна уявити, бо у ньому було б стільки елементів. Та, можливо, те, що добре для килима, трошки аж занадто для простого людського життя. Все ж я спробую про цей рік розказати.

 

12.jpg
Ми у Львові. Фото Оксани Тисовської

На початку року я захистила свою дисертацію. І захист і вечірка після нього пройшли навіть краще, ніж я могла мріяти! Було трошки лячно, що ж буде потім, знаючи, як важко знайти роботу в академії в Швеції, а ніякої іншої роботи я не хочу. На щастя, все це вирішилося і я і надалі займаюся тим, що люблю:)

1510731_10152670656778907_1497997553920873299_n
Ми на вечірці після захисту (як каже одна моя подруга “Толя тепер молиться на жінку з PhD”)

За 2015 я була на багатьох конференціях у різних кутках світу – в Берліні, Куала Лумпур, Києві, Вільнюсі, Уппсалі. За цей рік я написала кілька рецензій (дві вже опублікували), кілька статей, деякі статті ще в процесі написання, і ще треба вирішити, що робити з дисертацією, та це вже більше про плани, а не про підсумки!

10985438_10153610031484766_5237170187440849207_n
Вільнюс
12122673_10153688424104766_8468197558628962355_n
Вид з моєї кімнати в КЛ. Там було круто!

2015 багато на що відкрив мені очі. Не всі відкриття були приємними, та завдяки їм я стала сильнішою, зробила багато висновків, відповіла на деякі внутрішні запитання, які я задавала вже кілька років, та от у вирі проблем (і часто таки пекельних мук) відповіді прийшли, стало чітко і ясно. Тому стало й легко, хоч в процесі прийшлося втратити кілька ілюзій, але що поробиш? Таким є життя. Та головне, що поряд були мої рідні і друзі, їхня присутність – це те, що і робить моє життя саме МОЇМ! Дякую вам, мої хороші люди!

11227912_10207017053008995_3536787073065294610_n
В Берліні їм бельгійську їжу з Ірчиком і Льошою

За цей рік я і взагалі ми (Толя і Вероніка) багато подорожували.

11811342_10153635463932873_6094696872175518275_n
Вероніка спить в поїзді по дорозі з Дюссельдорфа до Фрайбурга

Нарешті здійснилася мрія моїх семи років в Швеції – я побачила Даларну, побачила, де жили Зорн і Ларссон – ці найбільші шведські художники початку 20 століття, якими я захопилася, як тільки сюди переїхала.

_DSC0157.JPG
Казкова Даларна

Ще ми були на Менорці, де провели без перебільшень одну з найкращих відпусток відтоді, як у нас є Вероніка. Про Менорку я вже тут писала, так що можна читати тут в деталях.

84
Me and Veronica

Ще ми їздили на весілля до друзів у Фрайбург, потім заїхали по дорозі до друзів у Страсбург, а що ми летіли з Дюссельдорфа, то ще й там потусили!

11794259_10153543269134766_95576324029104519_o

11145154_10153531522014766_1158548307232814174_n
Я жую на весіллі
стразбург
Страсбург

 

Саме в цей рік нам пощастило поїхати у Львів у час проведення Книжкового Форуму, так що я надіюся, що цим ми відновили перервану традицію моїх відвідин Форуму. Та це був не простий Форум (а золотий:) Надійка подарувала мені нагоду модерувати презентацію її нової книги, так що я була навіть трошки учасницею цієї культової події! А ще у Львові ми розвіртуалилися з прекрасною Ксенею, такою ж відданою поціновувачкою книг, як і я 🙂 А ще побачилися з Олею, Оленкою і навіть познайомилася з Остапом! А ще нас пофотографувала Оксана! Так що Львів був направду щедрим на хороших людей і на концентрацію щастя!

12019766_10204469331483677_5982385451018469440_n
Слухаю Надійку

У той же час у Києві ми зустрілися з Ланою і Наталкою, і ми нарешті познайомилася з Наталчиними чудовезними порічками  🙂 Ну, і звісно, в Києві у нас був Дівчатник! Вдячна всім, хто мене таки дочекався! Це дівчата – героїні 🙂

11781775_10153509639874766_576414133189453770_n
Дівчатка

У Рівному ми відгуляли весілля Дарусі, на чому, думаю, період весіль на наступні років 10 в нашій родині завершився!

12140653_10153698197449766_4892551592902627579_n.jpg

В 2015 я мала багато проблем зі здоров’ям, я вперше в житті злякалася, що буде кінець і хоч все, дякувати Богу, закінчилося добре, я зрозуміла, що кінець таки точно буде, навіть, якщо надія є, що не зараз, та все таки, я кінечна. Зрозуміло, що ми всі це знаємо, та ось так відчувати це і з цим жити я почала якраз в цьому році (звісно, коли не стало мами, я постійно дивлюся на все з перспективи кінця, та зараз це стало ще інтенсивніше). Страшно було, що Вероніка навіть не пам’ятала б мене, і взагалі страшно за неї, бо без мами жити нелегко навіть у дорослому віці, а що вже казати про таке раннє дитинство. Але не будемо про погане. Дасть Бог, будемо жити довго і щасливо!

11207352_10153617391644766_5146060965878334631_n
На виході з лікарні

В цей рік я завела собі два блоги – цей і readingmouse про книжки, бо без жж якось важко живеться, так що тепер пишу хоч трощки і про наше життя, і про те, що читаю.

20151121_112129
Ми з Веронікою багато малювали, а також співали, танцювали, все було, як завжди:)

До нас двічі за цей рік приїздив тато! І це мене дуже радує!

20151209_114147

20151209_124707
Тато в Фотографісці

А ще за цей рік ми вирішили кілька дуже важливих питань! Таких важливих, що вони можуть привести до дуже важливих подій у майбутньому. І все це сталося абсолютно випадково, як дар з Неба! І я дуже вдячна за це! Я вірю, що про нас Хтось турбується навіт тоді, коли ми на це не сподіваємося!  Я надзвичайно вдячна!

17.jpg
Ми у Львові. Фото Оксани Тисовської

Взагалі я вдячна, що всі мої рідні здорові, що найближчі були завжди поряд, вдячна собі за силу, за вміння прощати, і за те, що я навчилася говорити “ні” і відпускати! Нещодавно ми отримали цілу пачку роздрукованих фото за кілька років нашого життя і Толя каже “я не вірю, що це про нас, це все як кіно” (а колись він мені видав “з тобою жити – це як дивитися французьке кіно”, коротше, я наш режисер і постановник цього красивого хаосу, в якому ми живемо:) Так ось, я теж дивлюся на це все і думаю, це все кіно! Це все не може бути про нас! Стільки всього, про що я мріяла давним-давно, стало моїм буденням, і це так прекрасно, що інколи крутиться голова (в дужках лишається вся ця робота, яка пророблена і яку треба пророблювати щодня). Так що насправді нема, на що жалітися, але ж навіть і в кіно бувають усіляки моменти, яких хочеться, щоб було менше, та від цих моментів не втекти.

3.jpg
Фото Оксани Тисовської

Хочу, щоб наступний рік був лагідним і добрим, щоб всі рідні і близькі були здорові, і щоб я була здорова і повна енергії. Щодо цього у мене вже є деякі плани, так що з Богом!

5.jpg
Фото Оксани Тисовської
Люди пишуть плани про звершення, я пишу плани, як відпочивати і набиратися сил! Для таких трудоголіків як я, це нелегка задача, але я впевнена, що мій вроджений гедонізм переможе)) Головне розставити пріорітети. За 2015 я зрозуміла, що у мене забирає найбільше часу і енергії, від чого треба відмовитися, з ким можна працювати, а з ким – ні в якому разі, кому можна довіряти, а кому – ні, тож ці знання мають мені допомогти. Принаймні постараюся не наступани на вже знайомі граблі:)

Прощавай, строкатий 2015 року! Я в пам’яті збережу багато твоїх моментів! Дякую і прощавай! Я готова до нового!

1614301_10153837364324766_7743349754566185025_o

 

Advertisements

4 thoughts on “Мій 2015

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s